18 вересня – Міжнародний день рівної оплати праці

Цей день покликаний привернути увагу до проблеми дискримінації та гендерних стереотипів у сфері трудових відносин та нагадати про необхідність забезпечення справедливого та рівного доступу до оплати праці незалежно від статі, віку, національності, сексуальної орієнтації та інших ознак.

Рівна оплата праці чоловіків та жінок – не лише питання справедливості, але й один із ключових аспектів гендерної рівності та економічного розвитку. Крім того, це одна зі складових п’ятої глобальної Цілі сталого розвитку – гендерної рівності.

В індексі гендерного розриву (Global Gender Gap Report, який щороку випускає World Economic Forum) Україна посіла 66 місце зі 146 досліджуваних країн, покращивши свій показник порівняно із попереднім роком на 15 позицій.
55 місце Україна посідає у підкатегорії «Економічна участь та можливості».

Водночас низка чинників сьогодні ще перешкоджають рівним економічним можливостям для жінок і чоловіків:

• упереджене ставлення роботодавців до використання жіночої праці та дискримінація за ознакою статі та/або віку на ринку праці;
• відсутність визнання економічного внеску неоплачуваної хатньої та доглядової праці, що переважно здійснюється жінками;
• обмеженість можливостей вести та розвивати бізнес, зокрема для жінок, які проживають у сільській місцевості, для вразливих груп жінок, що зазнають множинної дискримінації (жінки з числа ветеранів війни, осіб з інвалідністю, жінки ромської національності та жінки інших категорій);
• недостатньо розвинена практика оцінки потреб та виявлення бар’єрів для різних груп жінок і чоловіків;
• недостатнє представництво жінок на рівні прийнятті рішень тощо.

Кабінет Міністрів України як член коаліції «Економічна справедливість та права» міжнародної ініціативи «Коаліція дій для сприяння досягненню гендерної рівності» взяв на себе зобов’язання до 2026 року скоротити гендерний розрив в оплаті праці жінок і чоловіків до 16 відсотків. Крім того, Уряд затвердив Національну стратегію подолання гендерного розриву в оплаті праці на період до 2030 року.

Важливим компонентом забезпечення більшої економічної рівності жінок і чоловіків є просвітницька робота із молодшим поколінням, адже негативний вплив гендерних стереотипів прослідковується у сфері зайнятості.

Наприклад, результати дослідження Фонду народонаселення ООН «Чим керуються українці та українки при виборі професії: ключові чинники та стереотипи», проведеного у 2021 році, показали, що 56 % опитаних вважають, що є професії, які підходять виключно для чоловіків і виключно для жінок. При цьому таку думку має половина опитаної молоді віком від 14 до 24 років.

Отже, на державному порядку денному має бути робота над подолання дискримінації та стереотипів за ознакою статі, вдосконаленням законодавства про рівну оплату праці, підвищенням видимості жінок на усіх рівнях прийняття рішень, а також створенням умов для поєднання сімейних та професійних обов’язків.