18 грудня – День підписання Конвенції ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок

Понад 40 років тому Генеральна Асамблея ООН прийняла Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, яка набула чинності у вересні 1981 року.

Подальші кроки для імплементації положень цієї Конвенції у національне законодавство дозволили нашій державі досягнути значного прогресу у зміні підходів до формування політики рівності та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Сьогодні Україна продовжує послідовно вживати низку заходів для прискорення ліквідації дискримінації щодо жінок і розширення можливостей жінок у різних сферах суспільних відносин.

За останні роки зроблено дійсно багато:

зменшено гендерний розрив у оплаті праці;

встановлено обов’язкові гендерні квоти під час формування партіями загальнодержавного та регіональних виборчих списків з метою збільшення кількості та видимості жінок у політиці;

розширено доступ жінок до спеціальностей та професій, які донедавна були «чоловічими»;

надано право жінкам нарівні з чоловіками проходити військову службу;

посилено відповідальність за вчинення домашнього насильства та поширення дискримінаційної за ознакою статі реклами;

збалансовано права та можливості жінок і чоловіків на догляд за дитиною та поєднання трудової діяльності із сімейними обов’язками;

отримано статус країни-учасниці «Партнерства Біарріц» і «Коаліції дій для сприяння досягненню гендерної рівності», набуто членства у Міжнародній коаліції за рівну оплату праці (EPIC), а також у Групі друзів жінок, миру й безпеки в ООН;

схвалено Державну стратегію забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2030 року та операційний план з її реалізації на 2022–2024 роки;

затверджено Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2025 року;

нарешті цьогоріч ратифіковано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) тощо.

Водночас результати здійснюваного Уповноваженим парламентського контролю за додержанням рівних прав та можливостей жінок і чоловіків свідчать, що основні проблеми у сфері гендерної рівності залишаються сталими:

недостатня правова обізнаність жінок з питань дискримінації, що перешкоджає їм ідентифікувати прояви дискримінації на роботі, в суспільстві та у приватному житті;

стійкі стереотипи щодо розподілу соціальних ролей жінок і чоловіків;

диспропорцій в оплаті праці жінок і чоловіків;

недостатній рівень представництва жінок у процесах прийняття рішень;

домашнє насильство та насильство за ознакою статі;

множинна дискримінація.

Збройна агресія Російської Федерації проти України, яка триває уже більше 8 років, та повномасштабне вторгнення Росії на всю територію України загострили існуючі проблеми та створили нові виклики для різних груп жінок і чоловіків. Це і внутрішнє та зовнішнє переміщення та пов’язані з ними ризики торгівлі людьми, втрата доходів та стрімке зниження рівня життя, пошкодження та руйнування критично важливої інфраструктури, насильство, у тому числі сексуальне, пов’язане з конфліктом.

Кожні 4 роки уряди держав, які ратифікувати Конвенцію ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, звітують про стан її виконання.

Україна у жовтні цього року також відзвітувала перед Комітетом ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок.

Комітет ООН визнав зусилля України та результати, яких попри війну наша держава продовжує досягати у сфері гендерної рівності, а також надав зауваження та рекомендації Україні, які мають стати орієнтирами для подальшого усунення перешкод на шляху досягнення реальної рівності прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання порушенням прав жінок в умовах війни.

Із зауваженнями та рекомендаціями можна ознайомитися за посиланням.